О де бальзак гобсек главные герои. Биография

Французский писатель-реалист Оноре де Бальзак считал, что в произведении должно быть больше живых подробностей, бытовых деталей, так как изображение обыденности придает образам и явлениям правдивости. Бальзак – автор эпичного цикла произведений «Человеческая комедия», куда входит и знаменитая повесть «Гобсек».

Главный герой – богатый ростовщик, который считает, что при помощи денег можно управлять людьми. Он находил клиентов в крайней нужде и давал им деньги под огромный процент. Таким образом герой накопил целое состояние. Однако Гобсек продолжал жить скромно, экономил каждую копейку. Ним овладела безумная страсть к накоплению, и вместе с ней появилась подозрительность к людям. Гобсек притворялся бедным стариком, чтобы никто не ограбил его. Однажды он стал заложником сразу двух своих страстей. Герой выронил золотую монетку, но не признал, что она принадлежит ему. Несмотря на жадность к деньгам, он не смог раскрыть себя другим жильцам дома.

Образ Гобсека не однозначный. В нем словно уживаются скряга и философ. Он не просто берет с клиентов проценты, а наслаждается моментами слабости жалких людей, которые попадают к нему в зависимость. Гобсек создает собственную теорию безграничной власти золота над разумом человека. Он уверен, что тот, кто владеет золотом – владеет миром. И все же, Гобсек – не злонравная личность, потому что умеет видеть не только плохие, но и хорошие качества в других. Старик ловко подмечает детали в поведении и даже движениях своих клиентов, знает, когда они боятся, пытаются отстрочить выплату денег. Но Гобсек не умолим, и все векселя собирает без просрочки, самостоятельно бегая «на своих тонких ножках» по домам своих должников.

Однако этот «человек-автомат» знает, что такое дружба, хоть и понимает ее в меру своих убеждений. Когда Дервиль, единственный компаньон ростовщика, просит занять ему денег, тот отказывает, объясняя тем, что деньги губят дружбу: должник чувствует себя обязанным, а кредитор ждет свой процент. Зная себя, Гобсек не хочет иметь «золотую» власть над другом. Человечность Гобсека проявляется и в его отношении к швее Фанни Мальво. Он восхищается благородностью бедной девушки.

Гобсек – хороший аналитик, хотя его выводы и предвзяты. Наблюдая за людьми, он понимает, что единственный постоянный двигатель в мире – это золото. Одно оно, по его мнению, неизменно – а значит, чтобы добиться власти, нужно владеть золотом.

Зачем Гобсеку неограниченная власть над другими? Ответ скрывается в пережитых событиях в молодости. Тогда герой был совсем другим, не циничным реалистом, а отчаянным романтиком. Но предательство и несчастная любовь сделали его сердце черствым. Теперь понятно, почему единственным другом, который не предаст, он называл деньги.

Оноре де Бальзак показывает в образе главного героя то, как культ золота калечит души людей. Ведь Гобсек имел большую внутреннюю силу, но выбрал путь бездушной машины по стяжательству денег, превратившись из человека-философа в полуавтомат.

Гобсек - це не бездушна людина-автомат. Це душа, про яку Дервіль казав наступне: “… присягаюсь, що жодна людська душа у світі не знала таких жорстоких випробувань і так не загартувалась, як він” . Це “гартування” не знищило душу людини, а лише додало їй мудрості, змусило її приховувати власні почуття, обережно ставитися до людських стосунків, певною мірою взяти на себе роль людини, яка відновлює справедливість. А справедливість - це не лише покарання, а й допомога. Коли йдеться про дійсно мудру людину, то виявляється, що її покарання теж стає допомогою - звичайно, якщо той, кого карають, спроможний це зрозуміти.

Спробуємо підбити основні підсумки “психологічної реконструкції характеру” головного героя повісті Оноре де Бальзака “ ”.

Письменник зображує сильний чоловічий характер, який було сформовано дуже важкими, можна навіть сказати, екстремальними умовами життя. Це самодостатня людина, яка вміє робити правильні висновки із власних помилок, яка високо поціновує себе, свій моральний досвід, свою життєву філософію, тому ставить себе вище за звичайних людей. Вона вміє доводити іншим людям свою спроможність дотримуватися власних життєвих принципів, уміє підкоряти людей власній волі, завжди досягає того, що оточуючі її люди виконують вимоги, які вона висуває до них. Помітний егоцентризм цієї людини не заважає тому, що вона чутливо, з великою зацікавленістю приглядається до усіх, з ким її зводить доля, активно втручається в життя інших людей тоді, коли вважає це за доцільне. Втім, її поведінка майже завжди відповідає зовнішньому образу, який вона свідомо створює і який сприймається іншими людьми як її сутність. Основні ознаки цього образу: людинаавтомат, яка ніколи відкрито не виражає власні почуття, яку неможливо переконати навіть у дрібничках, погляди й життєву філософію якої неможливо змінити, до почуттів якої неможливо “достукатися”. Декларації, які вона проголошує, на перший погляд, стовідсотково збігаються з її поведінкою, оскільки ця поведінка носить цілком свідомий, виважений та послідовний характер.

Другий бік цієї постаті, який можна вважати внутрішньою характеристикою героя, відзначається підвищеною емоційністю, бурхливими пристрастями, які людинаавтомат майстерно приховує. Непідробна зацікавленість у кожній людині відображує, з одного боку, пошуки героєм морального виправдання своєї - іноді надмірно жорсткої - поведінки, з іншого боку - його прагнення допомогти тим, хто заслуговує на допомогу. Відкрито проявити свою сутність герой не може, тому що це буде сприйматися суспільством як слабкість, але Гобсек, як виявляється, завжди опиняється на боці тих, хто - всупереч обставинам життя - зберігає моральність або хоча б залишки моральності.

Добре розуміючи людей, він помічає людські чесноти і своєрідно “винагороджує” їхніх носіїв, допомагаючи ним таким чином, що вони зберігають власну гідність.

У цілому головний герой постає як людина, яка сформована відповідним суспільством, яка добре пристосувалася до умов життя цього суспільства і спромоглася зберегти свої уявлення про мораль, що багато в чому суперечать суспільній моралі. Життєвий досвід підказує цій людині “правильну” лінію поведінки, яка допомагає досягти поваги з боку майже усіх членів суспільства, нав’язати свою волю тим, кому, на її думку, потрібно її нав’язати.

Образ головного героя трагічний, оскільки “боротьба за існування” позбавила його друзів, можливості бути собою, відкрито виявляти звичайні людські почуття. Цей образ можна сприймати як художнє звинувачення суспільства, в якому людина для того, щоб вижити і досягти успіху, має відмовитися від щирості, людських.почуттів, доброзичливого ставлення до інших людей. Ще більше трагізму додає цьому образові те, що це - характер неабиякої сили, людина неззичайна, чесноти якої, якби вона їх не приховувала, завадили б досягти життєвого успіху. Ціною цього успіху стала втрата людяності, необхідність перетворитися на людинуавтомата, у душі якої було гаряче людське серце, що визначало ставлення цієї людини до себе, до світу, до інших людей тощо.

Узагальнюючи розгляд співвідношення соціального й індивідуального характерів Гобсека, доходимо висновку, що у стосунках героя з переважною більшістю людей домінує саме соціальний характер: старий лихвар поводиться так, як він і має поводитися, виходячи зі свого суспільного становища. Проте саме тоді, коли герой “дозволяє” собі проявити свій індивідуальний характер, ми бачимо справжнього Гобсека, який завжди спрямовує свої зусилля на те, щоб “відновити справедливість” щодо окремої людини. Можливо, таємність і привабливість образу старого лихваря зумовлена саме

цією суперечністю між його соціальним и індивідуальними характером?

“Психологічна реконструкція характеру” Гобсека ускладнюється тим, що цей образ створено на межі романтизму й реалізму, але саме це під час вивчення повісті учнями робить її необхідною: без заглиблення в психологію героя його осмислення школярами буде викривленим, не адекватним авторському задуму і моральноестетичній позиції письменника. Тривалий час Гобсек сприймався лише як цілковито негативний персонаж, своєрідний образзастереження від “влади золота”, але, як ми бачимо, геніальний письменник створив набагато складніший образ! Відповідно, його осмислення школярами має бути всебічним, що є неможливим без “психологічної реконструкції характеру” одного з найвідоміших образів світової літератури.

В. В. Гладишев, доктор педагогічних наук А. А. Веселкова Миколаїв

Збережи - » Образ головного героя у повісті Оноре де Бальзака «Гобсек» . З"явився готовий твір.

Верность художественной детали — характерная черта бальзаковского реализма. Создавая образ Гобсе-ка, писатель использует целый ряд определений, позволяющих подчеркнуть и пока-зать читателю психологически сложный характер. За счет гротеска Бальзак добивается особой вырази-тельности образа, в котором органично проявляется бальзаковский синтез романтического и реалисти-ческого начал. Так, в характеристике образа Гоб-сека появляются определения: «человек-вексель», «че-ловек-автомат», «удав ненасытный», «фантастическая фигура, олицетворение власти золота». Мало того, даже фамилия главного героя, вынесенная в назва-ние повести, является таким определением: «Гоб-сек» в переводе означает «Живоглот».

Художественная деталь играет исключительно важ-ную роль и в создании портретной характеристики бальзаковских героев. Как правило, писатель дает сначала общий портрет героя, затем дополняет его отдельными характерными деталями, разбросанными в тексте всего повествования. Так, например, в повести «Гобсек» художественные детали («высох-ший старикашка», «голый череп, желтый, как ста-рый мрамор», «густые черные брови», «беззубый рот», «пискливый голос») не только дополняют и уточняют облик ростовщика, но и раскрывают ка-кие-то очень важные для понимания внутренней сущности Гобсека черты его характера.

Этой же цели служат детали, характеризующие «удивительный, необыкновенный взгляд» Гобсека. Так, глаза ростовщика под пером гениального художника становятся зеркалом его души, отражают его внутренний мир: «бесстрастные», «холодные», «проникающие в самую душу», «угасающие», «туск-лые», «металлические».

В повести «Гобсек» немало страниц посвящено описанию быта героев, окружающей их обстановке. И в этих описаниях точно схваченные писателем детали раскрывают характеры и обстоятельства, в которых находятся герои. Особенно выразительны описания комнаты и кладовой Гобсека, спальни графини Анастази де Ресто.

Комната и кладовая ростовщика: «Комнату загро-мождала дорогая мебель, серебряная утварь, лампы, картины, вазы, книги, превосходные гравюры без рам, свернутые трубкой, и самые разнообразные редкости... В кладовой и гниющие паштеты, и груды всевозможных припасов,.. устрицы и рыба, покрывшаяся пухлой плесенью... тюки хлопка, ящи-ки сахара, бочонки рома, кофе, индиго, табака — целого базара колониальных товаров». Материал с сайта

Спальня графини де Ресто: «На медвежьей шку-ре, разостланной у бронзовых львов, поддерживаю-щих кровать красного дерева, блестел атлас белых туфелек, небрежно сброшенных усталой женщиной по возвращении с бала... По всей комнате раски-даны были цветы, бриллианты, перчатки, букет, пояс и прочие принадлежности бального наряда. Пахло какими-то тонкими духами... И уже нищета, грозившая этой женщине или ее возлюбленному, притаившаяся за этой роскошью, поднимала голову и казала им свои острые зубы».

В этих описаниях перед нами зримо предстают два мира: «мир непомерного, превращающегося в самоцель и таким образом обессмысленного богат-ства» и «мир безумной, разорительной, угрожающей роскоши».

За счет «верности деталей», Бальзак в своих описаниях «достигает такой живописной вырази-тельности, которую можно сравнить лишь с карти-нами старых мастеров». Поэтому не случайно харак-теристику Гобсека Бальзак завершает словами: «Гол-ландец, достойный кисти Рембрандта».

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском

На этой странице материал по темам:

  • портретные характеристики гобсека
  • портретна характеристика анастази де ресто
  • портретная характеристика гобсека
  • цитаты характеризующие характер гобсека
  • описание комнаты гобсеку

«Гобсек » - твір французького письменника Оноре де Бальзака, написаний в 1830 році, увійшов до зібрання творів «Людська комедія». Головні герої твору Гобсек живуть в уяві кожного читача.

Головні герої Гобсека

  • Гобсек,
  • Віконтеса де Гранлье,
  • Камілла- дочка віконтеси,
  • Граф де Борнбрат - брат віконтеси,
  • Дервиль - друг їх сім’ї,
  • Фанні Мальво (дружина Дервиля),
  • Граф Максим де Трай,
  • Граф де Ресто і його дружина.

Характеристика Гобсека

Перше враження від образу Гобсека різко негативне.

Це пов’язано з його професією (лихваря) і визначальною рисою характеру (скупість).

Оноре де Бальзак був майстром слова і неабияким знавцем людської сутності. Кожен його літературний образ - це типовий представник якоїсь соціальної групи людей. Письменник вважав, що характер людини формується під впливом оточення. Герої Бальзака - люди далеко не ідеальні. Автор правдиво зображує їх пороки, хоча відкрито не засуджує.


Але його образ набагато глибше. Доведемо це твердження, створивши таблицю «протиріч» поведінки і характеру Гобсека: Гобсек багата людина (всього п’ять чоловік у Парижі можуть зрівнятися з ним по мірі багатств) Боітся афішувати своє багатство. Мізантроп.Ненавідить всю свою рідню. Підтримує дружні стосунки з Дервилем Зосередив у своїх руках владу над світом (… я володію світом, не напружуючи себе) При цьому сам ходить по клієнтам і принизливо збирає платежі Герой, позбавлений яких би то не було людських почуттів: «людина - автомат»; «людина - вексель»; «золотий істукан».

Як відомо, Бальзак дуже прискіпливо вивчав створені ним характери, але він у жодному разі не засуджував дійових осіб своїх творів. Кожен персонаж був глибоко індивідуальним і неповторним. У свою чергу і його герої ніколи не почуваються винними за свої вчинки. Кожен бальзаківський персонаж викладає свою точку зору з пристрасною переконливістю у власній правоті. Лихвар Гобсек не відчуває жодних докорів сумління через свою не зовсім людяну діяльність. І Бальзак, як сторонній спостерігач, його не засуджує. До того ж автор правдиво показує і позитивні риси його характеру : граф спитав у Дервіля, якої він думки про Гобсека, і той сказав, що в цій людині "живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота і вивищена". "Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, то він буде їхнім опікуном", - сказав Дервіль.


Великодушний чоловік: випробував «почуття жалості» при вигляді насувається злиднів, що загрожує графині де Ресто; Гобсек «майже розчулився «, побачивши кімнату белошвейки Фанні «Дикун» (випробував «злісну радість дикуна, що заволодів блискучими камінчиками» після придбання діамантів графині) Освічена людина: Знає всі тонкощі юриспруденції, добре розбирається в політиці, мистецтві (не випадково автор порівнює його зі статуєю Вольтера - одного з найосвіченіших людей свого часу) Лихвар.

Другий бік цієї постаті, який можна вважати внутрішньою характеристикою героя, відзначається підвищеною емоційністю, бурхливими пристрастями, які людинаавтомат майстерно приховує. Непідробна зацікавленість у кожній людині відображує, з одного боку, пошуки героєм морального виправдання своєї - іноді надмірно жорсткої - поведінки, з іншого боку - його прагнення допомогти тим, хто заслуговує на допомогу. Відкрито проявити свою сутність герой не може, тому що це буде сприйматися суспільством як слабкість, але Гобсек, як виявляється, завжди опиняється на боці тих, хто - всупереч обставинам життя - зберігає моральність або хоча б залишки моральності.


“Гобсек - людина честна” У ньому живуть
  • «Скнара і філософ»
  • «Підла істота й піднесене»
  • Він «старий і дитина»
  • «Старе немовля»

Отже, Гобсек - складна, багатогранна і суперечлива особистість.

Чому Гобсек вибрав професію лихваря? Яке його життєве кредо?

Відповідь: Гобсек свідомо обрав професію лихваря.

Він вважає гроші товаром, який можна вигідно продати і купити.

Але таким жорстоким герой був не завжди. В юності це був скоріше романтичний, сповнений натхнення юнак. Але життєві обставини схилили його до думки про нікчемність людської природи. Бачачи яким чином впливає на людей золото, як воно їх підкорює - Гобсек прагне отримати таку владу. Все своє життя герой накопичує гроші, вижимаючи їх зі своїх клієнтів, майже нікого не шкодуючи. Та чи принесли вони дійсно йому щастя? Адже він не витрачав їх ні на добрі справи, ні на власні забаганки. Він просто ніби колекціонував золото, втішаючись самою його наявністю.


Тому він не бачить нічого аморального в тому, щоб давати гроші в борг під великі відсотки і отримувати від цього прибуток. Такі правила будь-якої торгівлі.

У що вірить сам Гобсек?

Відповідь: Гобсек вірить в безмежну силу і владу золота.

Він заявляє: «Золото - ось духовна цінність нинішнього суспільства».

Висвітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак показує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі континенти. Він збагнув і основи сучасного йому суспільного ладу, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багатіями. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до всього, крім золота. Він зневірився у моральних цінностях. Тому Габсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» є лише одне достатньо надійне - золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. Зі скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, бо Гобсек засуджує всіх тих, хто вболіває за своїми близькими. Він вбачає сенс лише у боротьбі бідняків і багатіїв, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, ніж експлуатованим. Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії щодо власної гідності, адже людина, здатна лише на принизливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не говорячи вже про повагу з боку інших людей.


«Ви всьому вірите, а я нічому не вірю. Ну що ж, на сховок свої ілюзії, якщо можете. Я вам зараз підведу підсумок людського життя. Те, що в Європі викликає захват, в Азії карається, Те, що в Парижі вважається пороком, за Азарсков островами визнається необхідністю.

Жив Гобсек надзвичайно скромно, у всьому собі відмовляючи. В нього була неймовірна жага накопичення золота. Герой вважав, що той, хто володіє золотом - володіє світом. Він відчував своєрідну насолоду, коли до нього за позикою зверталися збіднілі аристократи. Гобсек пишався владою над цими людьми.


Немає на землі нічого міцного, є тільки умовності, і в кожному кліматі вони різні … усілякі наші моральні правила та переконання - порожні слова … Ось поживіть з моє, дізнаєтеся, що з усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним.

Письменник зображує сильний чоловічий характер, який було сформовано дуже важкими, можна навіть сказати, екстремальними умовами життя. Це самодостатня людина, яка вміє робити правильні висновки із власних помилок, яка високо поціновує себе, свій моральний досвід, свою життєву філософію, тому ставить себе вище за звичайних людей. Вона вміє доводити іншим людям свою спроможність дотримуватися власних життєвих принципів, уміє підкоряти людей власній волі, завжди досягає того, що оточуючі її люди виконують вимоги, які вона висуває до них. Помітний егоцентризм цієї людини не заважає тому, що вона чутливо, з великою зацікавленістю приглядається до усіх, з ким її зводить доля, активно втручається в життя інших людей тоді, коли вважає це за доцільне. Втім, її поведінка майже завжди відповідає зовнішньому образу, який вона свідомо створює і який сприймається іншими людьми як її сутність. Основні ознаки цього образу: людинаавтомат , яка ніколи відкрито не виражає власні почуття, яку неможливо переконати навіть у дрібничках, погляди й життєву філософію якої неможливо змінити, до почуттів якої неможливо “достукатися”. Декларації, які вона проголошує, на перший погляд, стовідсотково збігаються з її поведінкою, оскільки ця поведінка носить цілком свідомий, виважений та послідовний характер .


Це … золото.

У золоті зосереджені всі сили людства … А що стосується моралі людина скрізь однакова: скрізь йде боротьба між бідними і багатими, скрізь. І вона неминуча. Так краще вже самому тиснути, ніж дозволяти, щоб інші тебе тиснули «.

Таким чином, Гобсек стверджує, що в світі немає абсолютних цінностей та істин.

У різних народів своя мораль, свої закони, своє поняття про моральність.

Хтось із сучасників Бальзака сказав, що автора "Гобсека" та інших його безсмертних творів не завадило б уважно читати в усіх комерційних училищах. Із творів Бальзака можна багато про що дізнатися - зокрема про закони кредиту, купівлі і продажу, про юридичну правомірність угод та ще про багато інших тонкощів ведення бізнесу.


І лише золото є абсолютною істиною і цінністю в усіх країнах і в усі часи. Тільки золото може дати людині абсолютну, реальну владу над світом.

Тепер ви згадали головних героїв Гобсека, а також риси характеру Гобсека, які багато в чому пояснюють його вчинки.

Мемуаристы оставили нам описание внешности этого невысокого человека с львиной гривой волос, легко носившего свою полноту, брызжущего энергией. Хорошо запоминались его золотисто-карие глаза, «выражавшие все так же ясно, как слово», «глаза, которые могли видеть сквозь стены и сердце», «перед которыми орлы должны были опускать свои зеницы...»

Пока Бальзак добивался признания, современники еще не подозревали, что его произведения через десятилетия и века будут считаться самым надежным и самым увлекательным свидетельством об его эпохе. Первыми поймут это его друзья Жорж Санд, Виктор Гюго.

Гобсек -- означает «глотающий всухомятку», в примерном переводе -- «живоглот». Так Бальзак переименует в процессе работы свою повесть, которая в 1830 г. носила еще нравоучительное название «Опасности беспутства». Ее герой, старый ростовщик, живущий одиноко и бедно, без семьи и привязанностей, неожиданно раскрывается как властитель сотен человеческих судеб, один из немногих некоронованных королей Парижа. Он владеет золотом, а деньги -- ключ ко всем человеческим драмам. Сколько несчастных приходят умолять его о деньгах: «...влюбленная молодая девица, купец на пороге банкротства, мать, пытающаяся скрыть проступок сына, художник без куска хлеба, вельможа, который впал в немилость... потрясали... силой своего слова... ». Гобсек берет чудовищные проценты. Иногда его жертвы выходили из себя, кричали, потом наступала тишина, «как в кухне, когда зарежут в ней утку».3

В образе ростовщика полно выразилось характерное для Бальзака художественное видение человека. Он рисовал не посредственных, средних людей того или иного общественного класса, профессии, а обязательно наделял их выдающимися личными качествами, яркой индивидуальностью. Гобсек проницателен и предусмотрителен, как дипломат, у него философский ум, железная воля, редкая энергия. Он не просто копит богатства, главное -- он хорошо знает цену своим клиентам, разоряющимся, опустившимся аристократам, которые ради роскошной жизни «крадут миллионы, продают родину». По отношению к ним он прав и чувствует себя справедливым мстителем.

В прошлом у Гобсека годы скитаний в колониальной Индии, полные романтических превратностей. Он знает людей и жизнь, видит самые тайные пружины общественного механизма. Но густые, сверкающие краски Бальзака способствуют его разоблачению. Извращающая сила денег проявилась в самой личности Гобсека: вообразив, что золото правит миром, он все человеческие радости променял на стяжательство, к концу жизни превратившись в жалкого маньяка. Повесть завершается потрясающей картиной гниения разнообразных ценностей, скрытых скупцом в его жилище. Эта груда, где перемешаны разлагающиеся изысканные кушанья и драгоценные предметы искусства,-- грандиозный символ разрушительной силы стяжательства, бесчеловечности буржуазного строя жизни и мысли.

Похожие публикации